Херсонський обласний ТЦК та СП інформує
Дата: 12.07.2024 11:15
Кількість переглядів: 39
У біографії сержанта Василя на псевдо «Осипович» ми не знайдемо карколомних злетів та падінь, він – один з мільйонів простих чесних трударів, про яких не пишуть книжок та не знімають фільмів. Проте саме він й такі, як він – це сіль землі, той незламний стрижень, який з покоління у покоління тримає та творить українську націю.
Школу-восьмирічку Василь зпкінчив у рідному селі на Львівщині, а ось загальну середню освіту довелося здобути вже на Кіровоградщині, куди раніше переїхала мати. Далі –школа ДТСААФ, за спеціальністю водій.
Це і стало основною спеціальністю під час строкової служби, там й отримав сержантські погони. Це ж стало і професією по життю. Ось вже мало не 40 років «Осипович» крутить «баранку», освоївши геть усі види автомобільної техніки. За цей час, працюючи на житловому будівництві по всій Україні, пан Василь перевіз десятки тисяч тонн вантажів.
Отак тихо-мирно плинуло життя, найдорожчими складовими якого були мила серцю дружина Світлана, син Денис – нині студент-технолог харчової промисловості та любі онуки. Плекав сад та пасіку, вона була справжньою пристрастю й гордістю та налічувала аж 60 вуликів, що тішили око кольорами українського прапора.
Коли в його життя прийшла війна «Осипович» не вагався й хвилини, пішов виганяти нечисть зі свого дому, яким називає всю Україну. У військкоматі добровольця не відразу взяли, звеліли чекати. Відразу зарахували в підрозділ однієї з бригад ТрО, звісно на посаду водія взводу матеріально-технічного забезпечення. Спокійний, надійний, тямущий, «Осипович», як з повагою та приязню прозвали його побратими, опинився абсолютно на своєму місці. «Прагну надалі робити усе, що від мене залежить, для прискорення перемоги. Навіть якщо отримаю таку можливість, не звільнюся, доки останній ворог не буде знищений або вигнаний з нашої землі». А що після? Мрії сержанта прості, теплі та земні: повернутися до сім’ї та відродити пасіку в кольорах переможного українського прапора.
« повернутися
